Самостійна робота № 1

    Тема: Робочий час на гірничому підприємстві. Графіки виходу робочих

    Мета роботи: після засвоєння матеріалу теми студентові необхідно:

    - знати і розуміти поняття «робочий час» на гірничому підприємстві;

    - аналізувати режим роботи вугільного підприємства, його види;

    - розрізняти нормований та ненормований робочий день;

    - розуміти, що називається «понаднормовим часом»;

    - розкрити загальні умови та вимоги до графіків виходів;

    - аналізувати типи графіків виходів робітників;

    - знати складові графіків виходів робітників та методику їх складання.

    Основні питання теми

    1. Робочий час працівника, його тривалість, види.

    2. Режим роботи гірничого підприємства.

    3. Графіки виходів робочих.

    Рекомендована література

    1. Рубинский Ю.М. Научная организация и нормирование труда в горной промышленности. – М: Высшая школа, 1976, с. 40 – 53.

    Теоретичні відомості

    Робочий час - весь час, протягом якого працівник знаходиться на робочому місці з метою виконання певного виробничого завдання.

    Робочий день - встановлена тривалість робочого часу для окремих працівників протягом доби.

    Протягом робочого дня працівникові має бути надана перерва для відпочинку і прийняття їжі. Якщо така перерва встановлена загальним для всього колективу робітників даної дільниці або підприємства, то вона не включається в тривалість робочого дня. А за відсутності загальної перерви (наприклад, при роботі в очисному забої) працівникові надається можливість відпочити і прийняти їжу протягом робочого часу з включенням цієї перерви в тривалість робочого дня.

    Для всіх робітників, інженерно-технічних працівників і службовців тривалість робочого дня обчислюється з моменту приходу на робоче місце і до моменту відходу з робочого місця по закінченню роботи. На підземних роботах початком робочого часу вважається момент приходу на робоче місце, а кінцем - відход з робочого місця після закінчення зміни. Час проїзду до місця роботи (спуск в кліті, пересування по виробках) не включається в робочий час.

    Відповідно до тривалісті робочого часу впродовж робочого тижня, зміни і року виділяють такі режими роботи в часі:

    - тижневий;

    - змінний;

    - річний.

    Режим роботи встановлюється для підприємства (дільниці, цеху) і для окремих бригад і робочих. Він передбачає кількість робочих змін на добу, тривалість зміни, тривалість робочого тижня, кількість робочих днів у році. Тижневий режим роботи підприємства (дільниці) і бригад (робочих) може збігатися і не збігатися. Основні варіанти їх поєднання наведено в таблиці 2.

    Таблиця 2 – Режим роботи підприємства

    Режим роботи

    Для підприємства в цілому

    Для окремих робочих (бригад)

    При безперервному робочому тижні:

    При перервному робочому тижні:

    шестиденному

    п’ятиденному

    трьох денному

    7+0

    6+1

    6+1

    7+0

    6+1

    6+1

    5+2

    3+1

    Нормальна тривалість робочого часу робітників і службовців на підприємствах, в установах і організаціях не може перевищувати 40 годин на тиждень.

    Скорочена тривалість робочого часу встановлена:

    - для робітників і службовців у віці від 16 до 18 років - 36 год на тиждень, а для осіб у віці від 15 до 16 років - 24 годин на тиждень;

    - для робітників і службовців, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, для підземних робітників - не більше 36 годин на тиждень.

    - для робітників, зайнятих на підземних роботах на діючих і споруджуваних вугільних і сланцевих шахтах з особливо важкими умовами праці - 30-годинний робочий тиждень, а для гірничих майстрів, зайнятих на підземних роботах на цих шахтах, - 35- годинний робочий тиждень.

    Тривалість робочего дня залежить від кількості робочих днів у тижні.

    Напередодні святкових днів тривалість робочого дня скорочується на одну годину як при п'ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні. Це положення не поширюється на рабочих, які мають право на скорочений робочий день, тобто зайнятих на підземних роботах і на роботах зі шкідливими умовами праці.

    При 36-годинному робочому тижні тривалість робочого дня становить - 36 год / 5 = 7год12 хв, приймається 7год з додатковим відпрацюванням однієї зміни кожний сьомий тиждень; при 40-годинному робочому тижні – 40год / 5 = 8 год.

    При 30-годинному п'ятиденному робочому тижні тривалість робочого дня 6 год.

    В даний час на гірничих підприємствах прийняті в основному такі тижневі режими:

    1) безперервний з одним загальним вихідним днем. Підприємство працює 6 днів на тиждень, робітники - 5 днів з наданням другого вихідного дня за графіком протягом тижня (варіант 6 + 1, 5 + 2 - скорочене позначення режиму роботи);

    2) безперервний з двома вихідними днями. Підприємство і робітники працюють 5 днів на тиждень, 2 дні загальні вихідні (варіант 5 + 2);

    3) безперервний - підприємство працює 7 днів на тиждень, робочі працюють 5 днів на тиждень (варіант 7 + 0, 5 + 2).

    Добовий режим роботи також можна поділяти на:

    а) безперервний добовий режим на підприємствах гірничої промисловості, тобто виконання робіт протягом 24 год, прийнятий для деяких служб (вентиляція, водовідлив, видобуток, проходка, підйом, ВШТ, ДКТ тощо);

    б) безперервний добовий режим визначається кількістю робочих змін, їх тривалістю, а також перервами між змінами. Перериваний добовий режим може бути одно-, дво- і тризмінний.

    Нормований робочий день має точно встановлену тривалість, дотримання якої фіксується при табельному обліку із застосуванням системи жетонів або в іншому порядку. Нормований робочий день встановлений для більшості робітників і службовців.

    Ненормований робочий день встановлюється адміністрацією за погодженням з профспілкою лише для визначеного кола працівників, праця яких за своїм характером складна, а часом її неможливо обмежити рамками робочого дня нормальної тривалості. На ненормований робочий день поширюються основні положення нормального режиму робочого часу. Тривалість ненормованого робочого дня не може бути менше нормованого робочого дня. У тих особливих випадках, коли працівник з ненормованим робочим днем ​​залучається в окремі дні до роботи понад нормального робочого дня, він повинен виконувати цю роботу без особливої винагороди. Як компенсаціі за роботу в позаурочний час працівникам з ненормованим робочим днем ​​може бути надано адміністрацією підприємства понад чергової відпустки додаткова відпустка тривалістю до 7 робочих днів.

    При щоденному обліку робочого часу понаднормовою вважається робота понад встановлену законом тривалість робочого дня.

    Понаднормові роботи, як правило, не допускаються, так як вони порушують нормальний порядок праці та відпочинку. Вони дозволяються лише в таких виняткових випадках:

    - при проведенні робіт, необхідних для оборони країни, а також для запобігання або ліквідації наслідків стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків;

    - при виробництві необхідних робіт по водопостачанню, газопостачання, опалення, освітлення, каналізації, транспорту, зв'язку для усунення випадкових або несподіваних обставин, порушуючих правильне їх функціонування;

    - при необхідності закінчити почату роботу, яка внаслідок непередбачених обставин чи випадкової затримки з технічних умов виробництва не могла бути закінчена в нормальний робочий час; якщо припинення її може призвести до псування або загибель майна, а також у разі необхідності невідкладного ремонту машин, верстатів та іншого устаткування, коли несправність їх викликає зупинення роботи для значної кількості трудящих;

    - при необхідності виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення;

    - для продовження роботи при нез'явленні змінюючого працівника, якщо робота не допускає перерви.

    Застосування надурочних робіт допускається директором підприємства за погодженням з профспілковою організацією, а при екстреній необхідності і відсутності можливості попереднього узгодження - з наступним повідомленням інспектору праці. Законодавство суворо обмежує тривалість понаднормових робіт, яка протягом року не повинна перевищувати 120 год на одного працівника, причому час понаднормової роботи протягом двох днів поспіль не повинно перевищувати 4 год.

    Не допускаються понаднормові роботи для вагітних жінок і матерів, які годують груддю, для осіб віком до 18 років, для робітників і службовців, які навчаються в загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах без відриву від виробництва в дні занять.

    Якщо за умовами виробництва (роботи) не може бути дотримано встановлену ​​для даної категорії робітників і службовців щоденну або щотижневу тривалість робочого часу, допускається за погодженням з профспілковою організацією запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб його тривалість за обліковий період не перевищувала нормального кількості робочих годин.

    Загальна норма кількості робочих годин, що припадає на даний обліковий період (зазвичай місяць), визначається множенням тривалості нормального робочого дня на кількості робочих днів, що припадають за графіком на даний обліковий період (наприклад, 7 год * 25 днів = 175 год на місяць). В цьому випадку переробка в один день може бути компенсована недоробкою в інші дні.

    При підсумованому обліку робочого часу надурочних рахуються вся кількість відпрацьованих в даному місяці годин, яка перевищує норму часу, встановлену для даного працівника.

    Річний режим праці і відпочинку характеризується тривалістю і часом чергової відпустки. Трудовим законодавством встановлено щорічну відпустку для всіх робітників, керівників, фахівців і службовців з збереженням середнього заробітку.

    Щорічна відпустка ділиться на основну, тривалість якої не менша 24 календарних днів на нормальних роботах і 28 днів на підземних роботах, для осіб віком до 18 років - 31 календарний день, і додаткову за:

    1) особливий характер праці:

    - працівникам на підземних роботах - тривалістю до 24 календарних днів за Списком виробництв, робіт, професій і посад, що затверджується Кабінетом Міністрів України;

    - працівникам з ненормованим робочим днем ​​- тривалістю до 7 календарних днів згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором.

    2) за роботу із шкідливими і важкими умовами праці - щорічна додаткова відпустка за роботу зі шкідливими умовами праці тривалістю до 14 календарних для працівників вугільної промисловості надається згідно зі Списком виробництв, цехів, професій і посад, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

    Конкретна тривалість відпустки за роботу із шкідливими умовами праці встановлюється колективним договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах.

    Право на отримання першої відпустки виникає після закінчення 11 міс. безперервної роботи на даному підприємстві.

    Час чергової відпустки для кожного працівника встановлюється адміністрацією за погодженням з профспілковою організацією.

    У виняткових випадках допускається за згодою працівника та за погодженням з профспілковою організацією перенесення відпустки на наступний рік. Заміна відпустки грошовою компенсацією не допускається, крім випадків звільнення робітника або службовця, що не використовував відпустки.

    Графіки виходів робітників

    Вимоги, що пред'являються до графіків виходів

    Для правильного планування та обліку робочого часу складаються графіки виходів на кожен місяць по окремих дільницях і цехах підприємства.

    У цих графіках показуються для окремих робітників і бригад порядок чергування змін і вихідні дні. На основі графіків виходів складаються і видаються робочим календарі виходів на місяць.

    Графіки виходів повинні передбачати:

    а) відповідність їх режиму роботи даної дільниці у часі (прийнятому кількості робочих змін, тривалості робочого дня і робочого тижня);

    б) правильне чергування днів роботи і днів відпочинку. При складанні графіків виходів потрібно мати на увазі, що нагромадження днів відпочинку для використання їх поспіль або компенсація невикористаних днів відпочинку шляхом відповідного продовження чергової відпустки забороняється. Винятки з цього правила допускаються лише в суворо визначених випадках;

    в) повне використання встановленої норми робочого часу за місяць. Ця норма визначається відніманням із загальної календарної кількості днів у році кількості неробочих днів для даного робочого (бригади) і діленням отриманої різниці на число місяців в році. Отримані місячні норми робочого часу є мінімальними, так як не враховують співпадіння вихідних і святкових днів. Точніші норми визначаються щорічно з урахуванням цього співпадіння і відповідної зміни числа передсвяткових днів. У ті місяці, коли даному робочому надається чергова відпустка, норма робочого часу відповідно зменшується;

    г) правильне чергування змін. Відомо, що робота в нічний час менш продуктивна і, якщо вона носить постійний характер, шкідливо відбивається на здоров'ї. Тому виникає необхідність в чергуванні роботи для окремих працівників по змінах. Перехід їх з однієї зміни в іншу називається ламкою змін. Найбільш доцільно проводити її щотижня. Ламка змін може здійснюватися в вихідному порядку (з III зміни в II, з II в I, з I в III) і в низхідному (з I зміни в II, з II в III, з III в I). Прийнятий порядок ламки зміни повинен забезпечити найбільшу тривалість перерви між змінами в момент їх ламки;

    д) дотримання постійного чисельного складу суміжних ланок бригади в одні і ті ж зміни. Планові змінні завдання встановлюються, як правило, постійними, тому для забезпечення їх виконання слід дотримуватися постійного чисельного складу змінних ланок бригади в одні і ті ж зміни;

    е) дотримання постійного персонального складу бригади в одні і ті ж зміни. Досвід показує, що при постійному персональному складі бригади досягається велика спрацьованість, узгодженість дій бригади, а звідси і більш висока продуктивність праці, ніж при змінному складі.

    Типи графіків виходів і методика їх складання

    Залежно від тижневого режиму роботи і порядку підміни робітників у вихідні дні графіки виходів поділяються по дільницях, для яких необхідно безперервне обслуговування і для яких воно не є необхідним. Безперервне обслуговування необхідно для вентиляторів, підйомної установки, водовідливу, електропостачання, водопостачання, лампової, шахтної лазні та ін.

    Виробничі дільниці і внутрішньошахтний (внутрішньокар'єрний) транспорт можуть працювати з перервами. Графіки виходів для таких дільниць поділяються на графіки без підміни робітників і графіки з їх підміною.

    Весь колектив працівників, що працюють в даній зміні, умовно називається бригадою, незалежно від того, чи входять всі ці рабітники в одну і ту ж виробничу бригаду чи ні. У залежності від числа таких бригад на добу, графіки виходів бувають трехбригадними, четирьохбригадними.

    Послідовність складання графіків виходів приймається такою:

    -визначається кількість бригад на добу відповідно до прийнятого тижневого режиму роботи на даному робочому місці (забої);

    -визначається число робочих на роботі в кожній зміні (явочний склад) відповідно до обсягу роботи та обслуговування;

    -складається графік виходів: позначається загальний вихідний день для дільниці, вихідні дні окремих членів бригади або всієї бригади, зазначаються номери змін і порядок ламки змін. Цифрами показуються зміни, а нулями - вихідні дні.

    При п'ятиденному робочому тижні цю ламку можна проводити після другого вихідного дня, починаючи її при низхідному порядку з I зміни, а при висхідному порядку - з останньої зміни.

    Складання графіків виходів для безперервно діючих робочих місць

    При роботі на безперервно діючих підземних робочих місцях роботи проводяться в чотири 6-годинні зміни. При обслуговуванні робочих місць на поверхні і 7-годинний робочий день необхідно працювати в три 8-годинні зміни, отже, основних бригад (або робочих) буде три. Загальна необхідна кількість бригад визначиться наступним чином: фонд робочого часу для всіх бригад становить 365 днів * 24 год = 8760 год, річний фонд часу на одну бригаду (робочого) при середньомісячній його величині 173,1 ч складе: 173,1 год * 12 міс. = 2077,2 год. Звідси необхідна кількість бригад: 8760: 2077,2 = 4,2 бригади (робітників). Отже, графік виходів буде четирьохбригадним при одній підмінній бригаді. Так як округлення отриманої розрахункової величини зроблено в меншу сторону, то при роботі чотирьох бригад матиме місце надурочний час протягом 8760 / (4 * 12) - 173,1 = 9,3 год в місяць на кожного робітника.

    Загальні умови і вимоги до графіків виходів

    Час початку і закінчення змін повинен бути пов'язаний з вимогами фізіологічного режиму, з регламентом роботи міського транспорту, державних, лікувальних і культурно-побутових установ.

    Фізіологічні дослідження показують, що найменша працездатність має місце в періоди 13-14 год і 3-4 год, а найбільша - 9-12 год і 15-18 год. Отже, закінчення змін слід приурочувати, до часу з найменшою працездатністю. Час початку I (ранкової) зміни доцільно встановлювати таким, щоб працівник міг спати до 6 год ранку. При роботі в одну зміну початок робочого дня слід встановлювати не раніше 8-9 годин ранку; при двозмінній роботі I зміну рекомендується починати не раніше 6 год 30 хв, а при скороченому робочому дні - 7 год - 7 год 30 хв; II зміна повинна закінчуватися не пізніше 24 год.

    Виконання роботи

    Законспектувати та знати:

    -робочий час, нормований та ненормований робочий день, понаднормовий час;

    - режим роботи гірничого підприємства та його види;

    - режим праці та відпочинку;

    - що представляє собою графік виходів та яким вимогам він повинен відповідати?

    - типи графіків виходів робітників;

    - методику складання графіків виходів робітників.

    Питання для самоконтролю

    1. Як Ви розумієте поняття «робочий час» на гірничому підприємстві?

    2. Що представляє собою процес планування виходів на роботу?

    3. Дайте визначення поняттям «нормований» та «ненормований» робочий день, «понаднормовий час».

    4. Розкрийте методику складання графіків виходів робітників, типи графіків.

    5. Які вимоги пред’являються до графіків виходів?

    Тематичний контроль

    - перевірка конспекту;

    - семінарське заняття № 1.