Тема №4. Елементи наукової організації праці

1. Загальна характеристика елементів НОП, покращення умов праці.

2. Напрямки НОП, пов’язані з організацією праці на робочих місцях.

Елементи НОП:

- раціональні форми поділу і кооперації праці;

- покращення організації обслуговування робочих місць;

- вивчення і розповсюдження передових прийомів і методів праці;

- підготовка і підвищення кваліфікації кадрів;

- вдосконалення нормування праці;

- всесвітнє покращення умов, полегшення і оздоровлення праці;

- виховання робочих і службовців в дусі свідомого відношення до праці, суворе дотримання трудової дисципліни;

- корінне покращення організації праці допоміжних робітників;

- всесвітнє покращення організації праці інженерно-технічних робітників і службовців.

Умови праці характеризуються комплексом психофізичних і санітарно-гігієнічних факторів, які впливають на здоров’я, настрій робітників, працездатність і ефективність їх праці. Створення сприятливих умов праці на робочих місцях і безперервне їх поліпшення мають велике соціально-економічне значення.

Заходи з покращення умов праці можна поділити на наступні групи:

1. Механізація - є важливим фактором підвищення продуктивності праці, представляє собою головний засіб полегшення праці, а при комплексній механізації і автоматизації - також засіб забезпечення безпеки праці. При плануванні і впровадженні НОП механізацію слід розглядати в органічній ув’язці з іншими її елементами при комплексному рішенні всіх питань організації праці на даному робочому місці.

2. Вдосконалення фізіологічного режиму праці і відпочинку . Головним фактором фізіології праці є її важкість, яка представляє собою ступінь функціональної напруги організму робітника, яка виникає під впливом фізичного, психічного або нервового навантаження, а також зовнішніх виробничих умов.

Операції на гірничих роботах поділяються по своїй важкості на 9 груп (від дуже легких до надто важких) по показникам витрати енергії, частоти пульсу, максимального артеріального тиску і легеневої вентиляції.

Головні фактори важкості праці:

Інтенсивність праці характеризується величиною витрат фізичних і розумових зусиль, темпом роботи, ступенем ущільнення робочого часу (кількістю і тривалістю перерв в роботі); при механізації і автоматизації виробництва - також степенем складності і кількістю інформації про роботу машини, що надходить, причому степінь фізичних зусиль зменшується або взагалі відсутня, але підвищується напруженість уваги і нервово-психічне навантаження.

Темп роботи характеризується кількістю рухів рук, ніг і (тулуба робітника в одиницю часу. Підвищення темпу роботи повинне компенсуватись збільшенням часу відпочинку.

Монотонність роботи характеризується одноманітністю операцій, що виконуються, прийомів або рухів, як це має місце, наприклад, при наваловідбійці, навантаженні вугілля і породи і т. д. Вплив монотонності роботи на організм людини пов’язаний з утворенням динамічного стереотипу, під яким розуміють звичну систему збудження і гальмування в корі головного мозку, здатну перебудуватись при зміні виду праці. Утворення стерео­типу до відомого часу сприяє полегшенню роботи, яка виконується ніби автоматично, без напруження уваги. Однак при тривалій одноманітній роботі розвивається гальмування, яке проявляється втомою, уповільненням темпу роботи і зниженням продуктивності праці.

Якщо час монотонної роботи складає 50-75% тривалості зміни, то важкість праці знижується на одну категорію, якщо ж, цей час менше 50% тривалості зміни, то важкість праці вважається нормальною.

Степінь монотонності роботи враховується при нормуванні тривалості відпочинку.

Фактор незручності розташування робітника на робочому місці грає велику роль на підземних гірничих роботах при малій потужності пласта або площі перетину вибою виробки. Степінь зручності (або незручності) розташування робітника на робочому місці гірничого підприємства характеризується наступними ознаками:

Розташування робітника на робочому місці

Степінь зручності (незручності)

Сидячи, стоячи

Обмежене

Стоячи, за необхідності часто нагинатись чи повертати корпус, підіймати руки

Незручне

На колінах

Незручне

Скорчившись, у вибої на крутому падінні

Дуже незручне

Специфіка підземних гірничих робіт зумовлює тривале
змушене фіксоване положення голови і тулуба робітника (сидячи, лежачи, на колінах). Разом з підвищеною вологістю і запиленістю повітря це несприятливо відображається на здоров’ї робітників. Тому для підземних робітників гірничодобувної промисловості введений скорочений робочий день і ряд інших пільг, направлених на зниження шкідливого впливу важких умов праці.

Вібрація - коливання виконавчого органу машини і викликане ним трясіння робочого місця і рук або всього тулуба робітника. Вібрація шкідливо впливає на нервову систему робітника, а, отже, і на серцево-судинну систему. Вібрація характеризується амплітудою коливань в міліметрах і їх частотою, яка вимірюється в герцах (Гц) в секунду. Герц відповідає одному циклу коливання. Степінь вібрації вимірюється віброметром. Встановлені гранично допустимі значення вібрації, які не впливають на здоров’я робітника. Ці значення знаходяться в межах по частоті від 3 Гц при амплітуді 0,6-0,4 мм до 100 Гц при амплітуді 0,005-0,003.

В гірничо-видобувній промисловості сильна вібрація має місце при бурінні важкими пневматичними молотками, роботі на відбійному молотку та ін.

При перевищенні допустимої степені вібрації повинні проводитись заходи з її зменшення.

Таким чином, будь-яка робота, незалежно від її характеру (фізична, розумова праця), і степінь механізації супроводжується витратою мускульної і нервової енергії в різному їх співвідношенні.

Усунення шкідливих наслідків втоми досягається шляхом створення правильного режиму праці і відпочинку. Вивченням цього займається наука про фізіологію праці, тобто про зміни функ­ціонального стану організму людини під впливом її трудової діяльності. Вона вивчає фактори, безпосередньо пов’язані з процесом праці. Основною її задачею є визначення таких умов, за яких втома зводиться до мі­німуму при найбільш високій продуктивності праці. Ця за­дача вирішується шляхом правильного використання часу роботи, регламентації і розподілу часу відпочинку протягом робочого періоду.

При правильному режимі праці і відпочинку фізіологічні функції робітника до початку наступного робочого дня повністю відновлюються.

Одним з найважливіших елементів трудового режиму є співвідношення витрат часу на роботу і на відпочинок. Призначення відпочинку в том, щоб ліквідувати втому і відновити працездатність людини.

Тривалість цих періодів протягом робочого дня і ступінь втоми визначаються умовами праці, її складністю і важкістю, величиною виробничого стажу робітника, звичкою до праці та ін.

Розрізняють пасивний і активний відпочинок. При пасивному відпочинку робітник бездіє, що мало сприяє ліквідації втоми. Активним називається відпочинок, при якому його час використовується для інших занять, які сприяють ліквідації втоми, наприклад спеціальні фізкультурні вправи та ін.

3. Покращення санітарно-гігієнічних умов праці. Гігієною праці називається розділ профілактичної медицини, який досліджує вплив зовнішнього середовища на здоров’я людини і розробляє заходи по створенню умов, які забезпечують його збереження.

Важливі вимоги гігієни праці:

- забезпечення достатньо чистого повітря в виробничих приміщеннях (вибоях). Шкідливими домішками в повітрі є вугільний і породний пил, вуглекислий газ та інші отрутні гази, тривалий вплив яких на організм людини викликає хронічні хвороби легень (силікоз, пневмоконіоз та ін.).

Всі джерела пилоутворення в шахтах поділяються на первинні і вторинні. До первинних джерел відносяться основні процеси видобутку корисної копалини і породні роботи, а до вторинних - процеси, при яких в повітря підіймається пил, який осів раніше (повітряна хвиля після вибуху шпурів та ін.).

Гранично допустимі норми вмісту пилу в повітрі на робочому місці складають від 1 до 10 мг/м3, в залежності від вмісту у вугільному і породному пилу вільного двоокису кремнію.

- зменшення виробничого шуму, який здійснює шкідливий вплив на нервову систему, прискорює настання втоми, сприяє травматизму і втраті слуху. Зменшення шуму дозволяє підвищити продуктивність праці до 25%.

Виробничі шуми бувають механічними або ударними, викликаними вібрацією твердих тіл внаслідок удару або тертя, аеродинамічними або гідравлічними, які виникають при рухові газу, пара, рідини та ін. Сила шуму вимірюється в децибелах (дБ) за допомогою шумомірів і фономірів.

Виробничі шуми поділяються на низькочастотні, середньо частотні і високочастотні.

- забезпечення нормальної температури і вологості повітря - 18 - 22° С, вологості до 75%. За низької температури значна частина енергії, виробленої організмом людини, витрачається на боротьбу з холодом. За підвищеної температури виникає додаткова витрата на боротьбу проти перегріву, який супроводжується посиленим виділенням поту і ослабленням організму.

- забезпечення нормальної освітленості робочого місця, яка здійснює значний вплив на здоров’я людини і продуктивність праці. Збільшення ступеня освітленості (в межах нормальної) на 30% у порівнянні з мінімальною її величиною дозволяє підвищити продуктивність праці на 5%, зменшити брак на 15%, покращити якість роботи на 10% і скоротити виробничий травматизм на 25 - 50%.

Освітленість робочих місць вимірюється в люксах. Норми освітленості для підземних гірничих робіт встановлені в розмірі від 0,5 до 30 лк в залежності від місця роботи (вибій, навантажувальний пункт).

4. Заходи, пов’язані з психологією праці. Психологією праці називається наука, яка досліджує психологічні особливості різних видів трудової діяльності в залежності від суспільно-історичних і конкретних виробничих умов, знарядь праці, методів трудового навчання і від психологічних якостей особистості робітника. Питання психології праці поділяються на три групи: пристосування людини до вимог праці (наявність у людини необхідних для даної професії природних даних або здібностей, які доповнюються спеціальною підготовкою); пристосування праці до вимог людини (включає в себе заходи, пов’язані з естетикою і культурою праці) і пристосування людини до людини (здійснюється шляхом правильного вибору форми організації праці (індивідуальна або колективна), складу робітників - членів бригади або робітника колективу по статі, віку, освіті, нормалізації особистих взаємовідносин, стилю керівництва).

2. Направления НОП, пов’язані з організацією праці на робочих місцях.

До числа елементів НОП відносяться раціональні форми розподілу і кооперації праці, покращення організації і обслуговування ро­бочих місць, дослідження і розповсюдження передових прийомів і ме­тодів праці.

Розподіл праці в бригаді може виконуватись по процесам або по операціям. В першому випадку за кожним робітником закріплюється один або декілька процесів, а в другому - певні операції одного процесу, які робітник виконує послідовно, переходячи від одного процесу (або операції) до іншого.

Основні принципи розподілу праці:

1. Використання робітників за їх кваліфікацією. Від дотримання цього принципу залежить правильність використання кадрів і отримання ефекту від витраченого часу, сил і коштів на їх підготовку, а також відповідність заробітку окремих робітників їх кваліфікації і тарифному розряду.

2. Економічність, яка визначається загальним ефектом від підвищення продуктивності праці і зниження собівартості.

3. Правильна зміна праці (чергування важких операцій або процесів з більш легкими).

4. Синхронність виконання процесів або операцій різними робітниками, яка забезпечує мінімальні витрати часу на підготовку об’єму роботи для суміжних ланок бригади.

В тих випадках, коли немає можливості досягнути синхронності виконання процесів, використовується взаємодопомога. По своєму характеру вона може бути систематичною і випадковою.

Організація і обслуговування робочих місць. Робочим місцем називається зона трудових дій робочого або бригади, обладнана всім необхідним для виконання виробничого завдання. Однією з особливостей підприємств гірничодобувної промисловості є рухомість робочих місць, а також їх значна протяжність. Наряду з цим багато робочих місць є стаціонарними, наприклад: в біля ствольному дворі, при обслуговуванні стаціонарних машин і обладнання та ін.

Організація робочого місця - технологічне, організаційне його оснащення, а також правильне планування, яке заключається в знаходження більш раціонального з точки зору фізіології, психології, санітарно-гігієнічних норм і виробничої естетики прилаштування робочого місця, знарядь праці і виробничого середовища до можливостей людини.

Робоче місце є первинною ланкою підприємства. Воно оснащено всім необхідним обладнанням, інструментом, приладами. На робочому місці здійснюється виконання операцій певної частини виробничого процесу. Особливості організації виробництва, різноманіття форм конкретної роботи визначають специфіку кожного робочого місця. На вигляд робочого місця впливають такі фактори, як тип виробництва, рівень поділу і кооперації роботи, ступінь механізації і автоматизації виробництва.

Види робочих місць:

1. В залежності від характеру виробництва:

- стаціонарні - вони не змінюють свого положення в просторі і в часі;

- пересувні (нестандартні) - пересуваються. У вугільній промисловості всі робочі місця в шахті, як правило, є нестаціонарними. Це пояснюється тим, що підземні умови роботи значно відрізняються від тих, які мають місце на поверхні. Особливістю очисних, підготовчих та інших робіт є те, що вони знаходяться в постійному русі.

Для найбільш раціонального розташування обладнання, його огляду, обслуговування і ремонту, а також зберігання необхідної кількості матеріалів робоче місце повинно мати достатню площу. Наприклад, для нормальної роботи видобувної дільниці необхідно створити запас матеріалів в об’ємі добової необхідності.

Робоче місце, обладнання та інструмент, закріпляються за робітником на тривалий строк часу, оскільки відсутність відповідності призводить до втрат робочого часу через поточний догляд за машинами і механізмами, неякісне виконання робіт.

2. За професіональною ознакою робітників:

- робочі місця для основних робочих (гірничих робітників очисного вибою, прохідників, машиністів гірничих виймальних машин);

- робочі місця для допоміжних робочих (гірничий робітник на транспорті, стволовий);

- робочі місця для інженерно-технічних робітників і службовців.

3. За механізованим обладнанням:

- робочі місця ручні, механізовані, автоматизовані. На вугільних підприємствах переважають ручні і механізовані робочі місця.

Обслуговування робочих місць поділяється на наступні види:

- енергетичне - подача електричної або пневматичної енер­гії до робочих місць у відповідності з графіком;

- транспортне - своєчасне забезпечення вибоїв порожніми вагонетками, безперебійна робота конвеєрів, своєчасна механізована доставка людей до робочих місць;

- підготовчо-технологічне - розробка чіткої системи виконання робіт на даному робочому місці (графіків організації процесів), своєчасне забезпечення матеріалами і запасними частинами та ін.;

- інструментальне - створення дільничних комірок або інструментальних ящиків, раціональне зберігання інструментів, їх ре­монт, заточка, видача та обмін;

- ремонтно-налаштовувальне - своєчасний та доброякісний профілактичний і аварійний ремонт та налаштування машин і обладнання;

- контрольне - організація чіткої системи контролю за якістю випускної продукції і веденням гірничих робіт.

Дослідження і розповсюдження передових прийомів та методів праці. Прийоми і методи праці визначають ступінь інтенсивного використання робочого часу, являючись одним з найважливіших факторів підвищення продуктивності праці. Основні принципи вдосконалення прийомів і методів праці наступні:

1. Вибір найбільш зручної робочої пози, яка забезпечує найменшу втомлюваність при виконанні операцій.

2. Знаходження найбільш простих і точних прийомів роботи.

3. Ліквідація всіх рухів, прийомів і операцій, без яких можна обійтись при найбільш раціональному виконанні процесу.

4. Найбільш раціональна послідовність і мінімальна протяжність рухів.

5. Суміщення в часі окремих рухів і прийомів за рахунок одночасної роботи обох рук і під час роботи машини.

6. Раціоналізація маршрутів пересування робочих при роботі на декількох робочих місцях.

Питання для самоконтролю:

1. Дати загальну характеристику елементів (напрямків) НОП.

2. Перерахувати групи заходів з покращення умов праці.

3. Охарактеризувати кожну з груп заходів з покращення умов праці.

4. Навести основні принципи розподілу праці.

5. Розкрити види робочих місць та їх обслуговування.

6. Охарактеризувати основні принципи вдосконалення прийомів і методів праці