Тема № 3. Форми організації праці на гірничих підприємствах

1. Форми розділення праці

2. Форми організації праці в гірничій промисловості

Форми розділення праці:

1. Загальне розділення праці між крупними родами суспільного виробництва (промисловість, землеробство та ін.).

2. Приватне розділення праці при розпаді цих родів виробництва на види і підвиди (а саме, в промисловості - по галузям).

3. Одиничне розділення праці всередині підприємства.

Основними напрямами приватного та одиничного розділення праці є:

1. Функціональне розділення праці на підприємстві відбувається у відповідності з роллю та характером виробничих функцій, що виконуються окремими групами робітників. Відповідно цього їх можна розділити на робітників, які є безпосередніми учасниками виробничого процесу, інженерно-техні­чних робітників і службовців, які здійснюють різні функ­ції керування виробництвом, молодший обслуговуючий персонал та учнів. При подальшій диференціації функцій, які виконуються робітниками, виокремлюється група робітників, безпосередньо пов’язаних з виготовленням основної продукції даного підприємства (видобутком корисної копалини), і робітників, які забезпечують нормаль­ну діяльність основних дільниць виробництва (ремонт машин і гірничих виробок, замір газу, транспортні роботи, вентиляція та ін.).

Основним критерієм визначення ефективності прийнятого функціонального розділення праці є економія робочого часу і підвищення середньої продуктивності праці по підприємству.

2. Технологічне розділення праці відбувається за характером тех­нології робіт, що виконуються. Роботи, що виконуються на гірничому підприємстві, за технологічною ознакою діляться на робочі процеси і операції. Таким чином, технологічний розподіл праці знаходить вираження в спеціалізації ро­бочих на виконанні певних процесів і операцій або груп процесів в залежності від масштабу розділення праці.

Зміст роботи, що виконується, необхідні для виконання виробничі знання і навички визначають професію даного робітника.

В залежності від масштабу технологічного розподілу праці розрізняють вузьку та широку спеціалізацію.

При вузькій спеціалізації коло робіт, що виконуються, обмежується окремими процесами або операціями, що сприяє швидкому набуттю робочими необхідних навичок, кваліфікації і підвищенню продуктивності праці.

Вузька спеціалізація створить основу для механізації і автоматизації виробництва, тому що машини використовуються спочатку для простих операцій і лише поступово опановують більш складні.

Загальним закономірним напрямом розвитку одиничного розподілу праці є поступове розширення цього розподілу і перехід від вузької до широкої спеціалізації, при якій робочий виконує декілька процесів або всі процеси на даному робочому місці (вибої). Ця закономірність витікає з природи великого механізованого виробництва.

3. Професіональний поділ робітників є подальшим напрямком приватного і одиничного розподілу праці. При приватному розподілі праці професії діляться на два основних підрозділи:

- які мають загальний характер для всіх або декількох галузей суспільного виробництва, наприклад слюсарі, електрики та ін. Такі професії називаються наскрізними;

- специфічні для даної галузі промисловості, наприклад в гірничій промисловості – гірничий робітник, в хімічній - апаратник та ін.

Професії, пов’язані з приватним розподілом праці, поділяються по типу, роду і виду: тип професії характеризується приналежністю її до даної галузі промисловості, наприклад гірник, машинобудівник, металург та ін.; рід професії визначається підгалуззю промисловості, до якої вона відноситься, наприклад робочий вугільної промисловості, рудної промисловості, гірничого машинобудування, транспортного машинобудування та ін.; вид професії визначається приналежністю її до подальших підрозділів промислового виробництва всередині окремих підгалузей, наприклад робочий вугільної або рудної промисловості на підземних і на відкритих роботах, збагачувальник та ін.

Подальша диференціація професій пов’язана з одиничним розподілом праці і відбувається в наступних напрямках:

- по дільницям і цехам: гірничий робітник очисного вибою, гірничий робітник підземний та ін.;

- всередині дільниць і цехів у відповідності зі степенем технологічного розподілу праці і спеціалізації на виконанні певних робочих процесів або їх груп.

4. Кваліфікаційне розділення праці - складність робіт, що виконуються, важкість, відповідальність. Квалі­фікація роботи повинна відповідати кваліфікації робочого, під якою розуміють підготовленість робочого до виконання даної роботи, наявність у нього необхідних знань і практичних навичок. Якщо кваліфікація робочого нижче кваліфікації роботи, що ним виконується, то це негативно відображається на її темпах і якості; якщо ж кваліфікація робітника вище кваліфікації роботи, що виконується, то має місце нераціональне використання трудових ресурсів, при якому знижується і заробіток, так як оплата виконується у відповідності з кваліфікацією роботи.

Форми розділення праці безперервно розвиваються і змінюються з технічним прогресом і ростом культурно-технічного рівня робочих.

2.Форми організації праці в гірничій промисловості

Організація праці в залежності від форми її розділення буває: індивідуальною, бригадною і колективною.

1. Індивідуальна - кожний робітник отримує завдання і виконує його самостійно з оплатою за індивідуальними результатами роботи. На сучасних гірничих підприємствах індивідуальна організація праці використовується в лавах крутого падіння, наприклад забійник на відбійних молотках (в уступах) та ін. При індивідуальній організації праці один робочий може послідовно виконувати декілька процесів, наприклад забійник на відбійному молотку в уступі спочатку відбиває полосу на відомій ділянці вибою, а потім кріпить.

2. Колективна - основана на взаємодопомозі і взаємозамінності між всіма або більшістю робітників на даному робочому місці (вибої).

При індивідуальних і колективних формах організації праці робочі об’єднуються в бригади.

3. Бригадна.

Бригада - це колектив робочих однієї і тієї ж професії або декількох професій, які об’єднані єдиним виробничим завданням, загальним місцем роботи, єдиною системою оплати. ,

В залежності від складу робіт, що виконуються, виробничі бригади можуть бути спеціалізованими і комплексними.

Бригади, які виконують один процес (наприклад, буріння шпурів, переноска конвеєра), називаються спеціалізованими. В таких бригадах може використовуватись як індивідуальна, так і колективна форма організації праці.

Найбільш розповсюдженими на даний час в очисних та підготовчих вибоях є комплексні бригади, які виконують декілька процесів при колективній організації праці. Всередині бригади дотримується, як правило, чіткий розподіл обов’язків, причому кожний член бригади повинен вміти виконувати роботи не тільки за своєю основною спеціальністю, але і за необхідністю, він може залучатись до виконання інших робіт. Це дозволяє більш повно використовувати робочий час і посилює матеріальну зацікавленість робітників в кінцевих результатах праці.

Однією з основних форм колективної організації праці на шахтах є суміщення професій.

По складу робіт, що виконуються в очисних вибоях, розрізняють наступні основні види бригад:

- комплексні, які виконують поряд з видобутком корисної копалини ремонтно-підготовчі роботи;

- комплексні видобувні, які виконують роботи тільки з виймання (видобутку) корисної копалини;

- комплексні ремонтно-підготовчі, які виконують роботи, пов’язані з підготовкою очисного вибою до виймання корисної копалини.

Зі складу комплексної бригади інколи виділяють спеціалізовані ланки для виконання одного або декількох суміжних процесів. Необхідність у виділення таких ланок зумовлена:

1) прагненням до використання висококваліфікованих робітників при виконанні найбільш складних і відповідальних процесів;

2) відмінністю способів механізації і технології в окремих частинах вибою, наприклад в середній і верхній частинах лави на крутому падінні працює комбайн, а в нижній, в магазинних уступах, - спеціалізована ланка забійників на відбійних молотках;

3) неоднорідністю складу і трудомісткістю робіт, які виконують у вибої в окремі періоди зміни, наприклад в першій частині зміни виконується виймання вугілля, а в другій - перегін комбайну і керування покрівлею.

На підготовчих роботах при проведенні виробок вузьким вибоєм зазвичай організовуються комплексні бригади, які виконують всі процеси прохідницького циклу, а при проведенні їх широким вибоєм - комплексні бригади на роботах по вийманню вугілля і на роботах по породі і кріпленню.

В багатьох бригадах передбачений перехід робочих протягом зміни від виконання одних процесів до виконання інших. При такій організації праці поєднуються переваги вузької і ши­рокої спеціалізації. Разом з цим важливе значення має використання робочих по їх кваліфікації.

Ступінь і частота зміни праці залежать від ряду факторів, головним з яких є механізація, яка вимагає більше часу для набуття потрібних навичок, і її ступінь, яка зумовлює можливість і доцільність переходу робочих на інші види робіт протягом зміни.

При визначенні тривалості періоду часу, після якого виконується зміна праці, необхідно враховувати характер процесів. Складні процеси недоцільно переривати на довгий час, так як при цьому втрачаються набуті навички. Тому при виконанні таких процесів слід виконувати зміну праці через тиждень, а зміну більш простих процесів можна чергувати через два тижні або місяць.

Ступінь розподілу праці характеризується величиною коефіцієнта спеціалізації:

,

де п - число робітників, які постійно виконують даний процес;

N - загальне число робітників в бригаді.

Дослідження показали, що оптимальна величина цього коефіцієнту, при якій досягається найбільш висока продуктивність праці, складає в комбайнових лавах 0,3, в машинних - 0,4.

При визначенні порядку зміни праці необхідно враховувати необхідність використання робочих по кваліфікації і повному їх завантаженні на всю робочу зміну. Так, наприклад, при середній швидкості проведення виробки і невеликому об’ємі робіт по доставці кріпильних та інших матеріалів ця робота повинна виконуватись прохідниками, а при швидкісному проведенні виробки з великим об’ємом роботи по доставці матеріалів доцільно виділяти спеціальну бригаду гірничих робітників.

По періодам обліку об’єму і оплати роботи, що виконується, бригади можуть бути змінними і добовими.

Оплата праці робочих змінних бригад виконується у відповідності з об’ємом робіт, який виконаний в даній зміні; оплата праці робочих добових бригад виконується за об’єм роботи, який виконаний за добу або за неділю, або з одночасним обліком загального об’єму роботи, який виконаний бригадою за добу або тиждень, і ступені участі в цій роботі окремих змінних ланок бригади.

Недоліки змінних бригад:

- слабка зацікавленість робочих в своєчасній і доброякісній підготовці вибою для наступної зміни;

- важкість організації переходу робочих з однієї зміни в іншу при роботі по графіку з спеціалізованими змінами (видобувними або ремонтно-підготовчими);

- необхідність щозмінного точного обліку об’єму виконаних робіт і пов’язана з цим складність нормування і оплати праці;

- невиправдана відмінність заробітку робочих при праці їх протягом зміни в окремих частинах лави з різними гірничо-геологічними умовами.

Змінні бригади можуть створюватись за умови, коли є можливість обліку об’єму робіт за окремими змінами.

Добова комплексна бригада об’єднує робочих всіх професій. Вона поділяється на змінні ланки. Очолює таку бригаду один бригадир і помічники бригадира по змінам - ланкові.

Недоліком добової бригади є відсутність обліку змінних результатів роботи.

Переваги добової бригади в наступному:

- створюється зацікавленість робочих у виконанні плану в цілому по вибою і в створенні необхідних умов для роботи в наступній зміні;

- виховується почуття колективізму і відповідальне відношення до праці;

- спрощується облік виконаного об’єму роботи, нормування і оплата праці.

Питання для самоконтролю:

1. Перерахувати і охарактеризувати основні форми розподілу праці.

2. Перерахувати основні напрямки приватного та одиничного розподілу праці.

3. Охарактеризувати функціональний розподіл праці.

4. Охарактеризувати технологічний розподіл праці.

5. Охарактеризувати професіональний розподіл праці.

6. Охарактеризувати кваліфікаційний розподіл праці.

7. Перерахувати і охарактеризувати основні форми організації праці в гірничій промисловості.

8. Поняття бригади, охарактеризувати види бригад в залежності від складу робіт, що виконуються.

9. Які бригади можуть бути за періодами обліку і оплати роботи, що виконується?

10. Перерахувати недоліки змінних бригад та їх переваги.

11. Перерахувати переваги добових бригад та їх недоліки.