Тема № 10. Нормування праці на допоміжних дільницях і процесах

1. Нормування такелажних робіт

2. Нормування монтажно-демонтажних робіт

3. Нормування робіт з ремонту машин і обладнання

Рухливість робіт на гірничому підприємстві зумовлює великий об’єм та поступове збільшення протяжності доставки матеріалів і обладнання на дільниці.

Вантажі, що доставляються, поділяються на:

- габаритні - відносяться матеріали і обладнання, яке вміщується в транспортні засоби (платформи, вагонетки);

- негабаритні - вантажі, які по своїм розмірам не вміщуються до цих засобів.

Габаритні і негабаритні вантажі поділяються на:

· Легковісні - маса яких не перевищує 100 кг;

· Важковісні - маса яких більше 100 кг;

Такелажні роботи включають в себе навантажувально-розвантажувальні роботи і доставку (транспортування) вантажів на дільниці.

Такелажні роботи на поверхні і в шахті виконуються бригадою або ланкою робітників за допомогою різних підйомних засобів, машин і приладь. Перед початком роботи робітники оглядають робоче місце, вимірюють вантаж і визначають його розміри, підкочують вагонетки або платформи до місця навантаження, за необхідності зрощують і зв’язують вантаж тросами і канатами. При механізованому навантажені та відвантажені важковісного обладнання і матеріалів автокраном або автовантажником водій підготовлює їх до роботи, а робітники готовлять вантаж до навантаження або відвантаження, після чого виконують стропування, використовуючи спеціальні прилади (лапи, цапфи та ін.), і подають водію сигнал до підйому, пересування та опускання вантажу. Для навантаження в вагонетки або в платформи важковісного вантажу використовуються тельферна уста­новка та лебідки. Довгомірні матеріали (труби, рейки) спуска­ються в шахту під кліттю, перед цим їх кінці зв’язують дротом; ця робота виконується двома ланками робітників: перша ланка го­товить вантаж до спуску, а друга - приймає вантаж; при видачі вантажу па поверхню обов’язки між ланками відповідним чином перерозподіляються.

Транспортування вантажів виконується в вагонетках або платформах за допомогою лебідки або не механізованим спо­собом.

Норми виробки на такелажні роботи встановлюються роздільно для навантажувально-розвантажувальних робіт і для транспортування вантажів, що дозволяє правильно визначити трудомісткість роботи в цілому і окремих її елементів.

Норми виробки встановлюються в тоннах в залежності від маси вантажу, виду роботи, способу її виконання, відстані транспортування, кута нахилу виробки, по якій воно виконується; а для робіт на поверхні - ще й від температури повітря. Норми виробки розраховуються на одного робітника або на ланку. Так, наприклад, норми виробки на навантаження в вагонетки важковісного обладнання і матеріалів за допомогою лебідки встановлені в розмірі 25,6-44,7 т, а на навантаження їх автокраном - 124,4-234,2 т на ланку з трьох чоловік. Якщо робітники постійно виконують декілька видів роботи, то на ці роботи встановлюється комплексна норма виробки.

2. Нормування монтажно-демонтажних робіт

Демонтаж вугледобувних комплексів починається з розбирання комбайна на транспортабельні частини з навантаженням їх на платформи. При демонтажі конвеєра знімається скребковий ланцюг, розбирається конвеєрний став по секціям, демонтуються привідна і натяж­на головки. Гідросистема і гідрофіковане кріплення демонтуються, починаючи від конвеєрного штреку. Монтаж комплексу починається з установки привода головного конвеєра, так як це визначає положення кріплення в лаві відносно конвеєрного штреку, потім монтуються конвеєрний став, секції кріплення і гідросистема. По закінченню монтажу секцій кріплення і конвеєра (окрім двох-трьох останніх секцій) виконується монтаж комбайна, який перегоняється до конвеєрного штреку, після чого монтуються останні секції кріплення, під’єднується маслостанція і виконується випробування комплексу.

Монтажно-демонтажні роботи виконуються комплексною бригадою, чисельність ланок якої при демонтажі-монтажі гідрофікованого кріплення, конвеєрів та комбайнів складає три-чотири людини в зміну, а при демонтажі-монтажі гідросисте­ми - дві людини.

Для скорочення строку виконання робіт рекомендується чотири-змінний режим.

Роботи по монтажу і демонтажу кожного з вузлів комплексу складаються з багатьох операцій. Для прикладу розглянемо роботу по монтажу комбайнів типу КШ-2, КШ-1КГ, 2К-52 и 1К-101. Комбайни монтують в монтажній камері зі сторони конвеєрного штреку після установки перших 10-12 секцій кріплення і конвеєра. Комбайни, які працюють з кріпленням М-87, монтують зі сторони вентиляційного штреку. Основні вузли комбайну доставляють до місця монтажу лебідкою. Монтаж починають з установки на конвеєр ре­дуктора ріжучої частини за допомогою двох попередньо підвішених за козирки кріплення талів. Таким же чином встановлюють на конвеєр електродвигун і подавальну частину. З’єднання ріжучих і подавальних частин з електродвигуном виконують на рамі кон­веєра шпильками. При можливості подавальну частину і електродвигун з’єднують в монтажній камері і встановлюють на кон­веєр у зібраному вигляді. Зістикований корпус комбайна за допомогою талів підіймають над конвеєром, на борт конвеєра укладають бруси, опускають комбайн і встановлюють опорні лижи, після чого убирають настил з брусів, встановлюють і кріплять шнеки.

Кріплення тягового ланцюга на натяжній і приводній головках виконують за допомогою пальців та вертлюгів. Натяг тягового ланцюга виконується подавальною частиною комбайну.

На монтажні і демонтажні роботи встановлюють норми часу в нормо-годинах на певний вимірювач об’єму роботи, в якості якого приймається машина, даний вид обладнання в цілому або їх окремі частини.

Розрахунок норм часу виконується по формулі:

, нормо-год.

- сумарний норматив часу на основні операції на одиницю роботи (вимірювач), нормо-хв.;

- сумарний норматив часу на допоміжні операції на одиницю роботи (вимірювач), нормо-хв.;

К - коефіцієнт, який враховує витрати часу на підготовчо-заключні операції, особисті потреби та відпочинок.

Єдині і типові норми часу на монтажно-демонтажні роботи встановлюються в залежності від типу обладнання і степені наводненості робочого місця, а для робіт, які виконуються в мон­тажній або демонтажній камері, - також з врахуванням її висоти. Для деяких демонтажних робіт на норми впливають і інші фактори.

3. Нормування робіт з ремонту машин і обладнання

Методика нормування ремонтних робіт визначається місцем їх виконання, умовами, складом і характером. В електромеханічних майстернях умови і склад роботи з ремонту окремих видів обладнання постійні, є можливість точного обліку виконаних об’ємів роботи, тому тут можуть бути встановлені норми часу або виробки з відрядною оплатою праці або з використанням погодинно-преміальної системи оплати разом з видачею нормованих завдань. При аварійному ремонті, який виконується на робочих місцях бригадами електрослюсарів, таких умов немає, склад, об’єм і характер ремонтних робіт в кожному окремому випадку бувають різними, тому тут встановлюються нормативи чисельності ремонтних робітників.

В електромеханічній майстерні підприємства виконуються поточний ремонт електродвигунів та капітальний ремонт деяких видів обладнання (не у вибухонебезпечному виконанні), а також виготовлення або відновлення окремих деталей машин на токарних, свердлильних та інших верстатах, у зв’язку з чим ці роботи називаються верстатними; на робочих місцях виконується поточний ремонт іншого обладнання.

Ремонтні роботи виконуються в такій послідовності:

- після приймання машини (або обладнання) в ремонт вона розбирається на окремі частини або вузли, які очищуються або промиваються гарячим содовим розчином або гасом в спеціальному приміщенні, обладнаному мийними ваннами та стелажами;

- після промивання деталей окремих вузлів визначається їх придатність в результаті зовнішнього огляду і обмірювання та виконується сортування їх на придатні, які підлягають ремонту, і непридатні;

- придатні деталі комплектуються новими або відновленими і направляються на зборку окремих вузлів машини;

- збирається машина в цілому з відремонтованих вузлів;

- виконується кінцеве регулювання і випробування відремонтованої машини, після чого вона здається майстру.

Таким чином, роботи з ремонту машин і обладнання діляться на наступні стадії: підготовка до ремонту, розбирання, ремонт, збірка, випробування і здача.

Роботи в стадіях розбирання, ремонту і збірки виконуються по вузлам (наприклад, для вугільного комбайну - подавальна частина, різальна частина, вантажник, зрошувальна система та ін.; для скребкового конвеєра - привідна і натяжна головки, редуктор, привідний вал, скребковий ланцюг та ін.). Вузли поділяються на підвузли (наприклад, підвузлами подавальної частини комбайну є колінчатий вал, канатний барабан та ін.), останні складаються з окремих деталей.

Склад і характер робочих процесів з ремонту машин і обладнання має ряд специфічних відмінностей від гірничих робіт, головні з яких наступні:

- значно більше різноманіття і число операцій (наприклад, розбирання редуктора скребкового конвеєра складається з 25 операцій: злити масло з редуктора і віднести в комірку, відкрутити болти і зняти велику кришку редуктора та ін.; ремонт редуктора - з 13 операцій: перевірити мітчиком різьбові отвори для кріплення кришок, зачистити і запиляти нерівності поверхонь за­варених отворів в кришках редуктора та ін.);

- непостійність складу ремонтних робіт одного і того ж обладнання в залежності від типу ремонту (капітальний, поточний), його характеру (профілактичний, аварійний) і степені зношення деталей. На гірничих роботах склад робочих процесів більш постійний;

- значно більша тривалість ремонту окремих машин, яка досягає 15 діб і більше (при капітальному ремонті). На гірничих роботах тривалість виробничого циклу не перевищує 1,5-2 діб, а в більшості випадків буває значно менше;

- різниця кваліфікаційного та чисельного складу робітників, зайнятих на ремонті окремих вузлів та в різних його стадіях (наприклад, при збиранні редуктора скребкового конвеєра для установки шестерні в корпус редуктора необхідні два електрослюсаря 4-го и 6-го розрядів, а для виготовлення картонних прокладок під кришки шарикопідшипників - один електрослюсар 4-го розряду та ін.).

В силу всіх цих особливостей для робіт з ремонту машин і обладнання встановлюються зазвичай не норми виробки, а норми часу на дану роботу по окремим стадіям, вузлам, підвузлам зі вказанням деталі або підвузла, до якого відноситься операція, числа робітників і тарифного розряду. Наприклад, норма часу на збирання привідної головки скребкового конвеєра складає: по роботі «встановити сектор храпового колеса і закріпити болтами» - 0,1 нормо-год. при виконанні її одним слюсарем 4-го розряду; по роботі «транспортувати редуктор до місця збирання, встановити його на випробувальний стенд, з’єднати з електродвигуном і підключити до мережі» - 0,8 нормо-год. при виконанні її двома слюсарями 4-го розряду та ін.

Норми часу на окремі види робіт Нч розраховуються за формулою:

, нормо-год.

Квід – коефіцієнт відпочинку (Кот = 0,12).

– норматив часу на підготовчо-заключні операції (10 хв.);

– норматив часу на особисті потреби (10 хв.);

Тзм – встановлена тривалість робочої зміни, хв.

Відрядні розцінки розраховуються помноженням годинної тариф­ної ставки (для робіт, які виконуються одним робітником або декількома робітниками одного і того ж розряду) або середньої її величини (при виконанні роботи декількома робітниками різних розрядів) на норму часу.

Як було сказано, в електромеханічних майстернях виконуються і верстатні роботи, які складаються з окремих операцій. В дан­ому випадку операцією називається частина технологічного процесу, яка охоплює всі послідовні дії по обробці пред­мету праці (деталі), аж до моменту зняття його з верстату (наприклад, операції токарної, фрезерної, термічної та шліфувальної обробки деталей).

Операції поділяються на переходи. Переходом називається частина операції, при якій оброблювана поверхня деталі, ріжучий інструмент і режим роботи обладнання залишаються постійними (наприклад, при токарній обробці - чорнова обробка, яка заключається в проточці великих контурів, проточці по розмірам відповідно до креслення, нарізка різьблення та ін.).

Переходи поділяються на проходи. Проходом називається частина пере­ходу, обмежена зняттям одного шару матеріалу (стружки) з оброблюваної деталі.

При нормуванні верстатних робіт визначається штучний час, тобто норма часу на виконання даної операції по обробці деталі.

Питання для самоконтролю:

1. Що представляють собою такелажні роботи?

2. Від яких показників залежить норма виробки на такелажні роботи?

3. В чому сутність монтажно-демонтажних робіт?

4. По якій формулі визначається норма часу при нормуванні монтажно-демонтажних робіт?

5. В якій послідовності виконуються ремонтні роботи?

Як визначається норма часу на окремі види робіт?